Британія уклала угоду з США про торгівлю, що передбачає 10% мита на більшість імпортних товарів. Це рішення здавалося стратегічно обґрунтованим, особливо після того, як Європейський Союз опинився під тиском вищих тарифів у 15% на багато товарів. Проте, ситуація з тарифами є складнішою, ніж здається на перший погляд.
Угода між Британією та США не дає однозначних відповідей на питання, хто виграв. При порівнянні тарифів на конкретні товари, такі як сир, одяг, автомобілі та віскі, стає зрозуміло, що ситуація є неоднозначною. Наприклад, на британський Чеддер накладається 10% мито, яке додається до існуючих тарифів, що може призвести до загального податку в 22%. У той же час, для голландського Гауди діє 15% тариф, без додаткових нарахувань.
У секторі одягу британські сорочки також потрапляють під підвищений тягар: 29.7% мит, в той час як італійські залишаються на рівні 19.7%. Це свідчить про те, що угода з ЄС може бути вигіднішою в контексті вищих мит.
Крім того, у секторі автомобілів Британія має квоту на 100,000 автомобілів з 10% митом, але це не дає можливості для зростання, адже тарифи на всі автомобілі понад цю квоту зростуть до 27.5%. У той же час, для ЄС діє 15% тариф без квот.
Таким чином, питання про те, чи виграла Британія в торговій війні, залишається відкритим. Економічні наслідки угод будуть відчутні, а виробники обидвох сторін стикаються з новими викликами на ринку.
